категорії: блоґ-запис

Підбиваю підсумки свого творчого 2014 року :)

Мій 2014-й починався ось так:

І тоді стало так:

Це була майданна круговерть і прагнення змін.

Минув рік. Прапор і гімн я більше не чіпаю :)) Але мій експеримент закінчився позитивно. Мабуть, візуальні зображення, які постійно маячать перед очима, таки впливають на формування дійсності. Притому дійсність може потрактувати зображення не так, як задумувалось автором)) Наприклад, двоє схожих на лелек птахів на прикріпленій картинці асоціювались у мене із сімейною парою або дітьми. А під кінець року з’ясувалося, що це дві книжки :))

"Книжка на ніч" і "Вістря голосу". Дві протилежності, які доповнюють одна одну. Звісно, доцільніше було б видавати одну велику книжку, але вмістити в одній таке непримиримо різне не виходило ніяк...

Анотація до збірки:

Поезії Антоніни Спірідончевої м’які і добре промальовані. Цілісні картини і тонкі деталі образів візуалізуються в уяві читача, спонукаючи до власних фантазій. Жіноча чуттєвість, уміння відшуковувати красу і смисли, поєднані з простотою викладу – стануть гарними супутниками мрійливих і затишних вечорів.

Детальніше про збірку можна почитати тут: Книжка на ніч. Вона вже є :)

Анотація до збірки:

«Вістря голосу» – нова книга Антоніни Спірідончевої, в якій тематично зібрані найгостріші і найпоцільніші поезії. Тут злюки і стерви доводять чоловіків до сліз, одинокі в своєму нещасті жінки ховаються в собі, малолітки набираються досвіду через гру,  вірші сміються над поетами, поки свідомість готується до чергового Майдану. Втім є у збірці теплі, щемливі, з еротичним присмаком твори – у них авторка чуттєва і мила, якою знаємо її з попередніх поетичних книжок.

Детальніше про збірку можна прочитати тут: Побачила світ моя нова поетична збірка "Вістря голосу".

Тепер у мене стало три поетичні збірки, а разом з прозовими – п’ять книжок. :)

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

АМАЗОНКИ

Щоб закінчити тему майданної круговерті, скажу, що моїх творів немає в жодній з "майданних" збірок, які заполонили зараз полиці книгарень. Я – дистанціююсь від тієї лавини часто сирих і нецікавих, але правильних "майданних", а тепер вже і воєнних творів... Та й те, що я писала по темі, було, відверто кажучи, не в тренді.

Зате від початку року мені добре писалось про амазонок. Гілейських войовничих дівчаток, які не ведуться на компроміси і кохання, а те, що їм треба – можуть взяти списом. :) Цикл віршів "Амазонки" вже тягне на самостійну добірку. А починався він так:

 

Що в тебе в серці, люта, як звір, амазонко?

Що в тобі плаче чи загнаним списом пече?

Втягнута лихом у чорну життєву воронку,

Чи ти ще здатна на сльози жіночі з очей?

 

Цей вірш прочитати повністю можна тут: Амазонка.

Він – один з найжорсткіших, інші – легші і навіть з еротикою)) Інші, але не всі, "Амазонки" я публікувала на Фейсбуці.

(творча атмосфера :) )

6 липня на фестивалі «Країна мрій» вперше відбулись наші «Амазонські читання».
Ми з поеткою і бардом Валентиною Захабурою подумали, що етнофестиваль – вдале місце для тематичних читань про легендарних амазонок, які зазвичай випадають з «етнічного» формату, та амазонство (як незалежність і збройну боротьбу жінок).

Я читала свої вірші, в яких «реконструюється» образ амазонки з урахуванням епічного, історичного та археологічного матеріалу, зачіпаючи нюанси соціального, інтимного, військового життя. Я також озвучила дві свої поеми про амазонок із циклу «Афродита», написані на основі грецьких міфів.
Валя Захабура читала твори про героїнь грецького епосу, які не були амазонками, а, живучи поруч з чоловіками, цілком відповідали образу степових незалежних жінок, зокрема про Артеміду. Дісталося від Валі і батьку історії – Геродоту, який не обминув увагою амазонок і їхню взаємодію зі скіфами в своїй «Історії». Валя також співала – про дівчат Помаранчевого і Євромайдану, про молодечу кочівлю (мотоциклами замість коней) по місцях історичних подій і військових битв.

Ось так це було. А детальніший репортаж з події можна почитати тут: Амазонські читання на "Країні мрій".

~~~~~~~~~~~

До слова, моя "Афродита", яку я пишу вже кілька років (на щастя, майже завершена), у цьому році помітно мілітаризувалась. :)

Нагадаю, що "Афродита" це еротичний цикл віршів і поем на основі міфів, в яких фігурує грецька богиня кохання.

Для прикладу тендітної мілітаризації ось короткий уривочок з поемки "Війна Афродити":

 

Падають ранені з кіп’ями в серці,

Ноги троянців ідуть по ахейцях.

А на троянців заносяться списи…

І відчайдушно з небесної висі

 

Та, що в руках не тримала ніколи

Жодної зброї, стрибає на поле,

Всіяне трупами борної битви –

В сяйнім плащі золота Афродита.

 

І якщо бачить троянця упалим,

То закриває плащем від удару –

Ворог в тім сяйві, не бачачи цілі,

Хибить – троянець встає уцілілим.

 

Скільки мужів врятувала богиня –

Хтозна! А в думці: аби не загинув

Син її рідний, що теж на цім полі

Б’ється відважно за жінку і Трою.

 

Цей твір є повністю на моєму Фейсбуці.

~~~~~~~~~~~

У цьому році я вперше зазнала тендітної цензури. :) Але не за еротику, як одразу можна подумати.

Мене спочатку запросили на захід, присвячений образу Т.Шевченка на Майдані. Сказали, що мій твір (теж поема, про царську армію) дуже сильний, талановитий і до сліз. А через деякий час, порадившись, відмовили, бо твір "сильний, талановитий", але занадто гострий і відвертий, і читати з трибуни його не можна.

Зрештою, я була рада, бо цей твір дійсно не для трибуни і навіть не для публікації.

~~~~~~~~~~~

Взагалі цього року мене не раз притягувало до тем, пов’язаних із Т.Шевченком. Можливо, тому що цьогоріч святкувалося його 200-річчя.

02 березня відбулась зустріч "Вінок Шевченку", організована Конгресом літераторів України в бібліотеці ім. Ошера Шварцмана. Твори Шевченка читали юні акторки. Поети ж і барди розмовляли один з одним власними творами, які у своїй більшості стосувались подій на Майдані – ця тема пересилила заявлену тему зустрічі, хоча про Шевченка теж говорили і читали багато.

На фото: Надія Чорноморець, Олена Кочергіна та Антоніна Спірідончева.

Детальніше про зустріч "Вінок Шевченку" можна прочитати тут: Вінок Шевченку. Зустріч поетів Київщини до 200-ліття Кобзаря.

~~~~~~~~~~~

Ще один захід ми робили у Національному Музеї Шевченка, де обминути тему Кобзаря було неможливо.

Музично-поетичний вечір "Шануймо минуле, не втратьмо майбутнє" в Музеї Шевченка був організований Конгресом літераторів України. Я скромно була його куратором. Поетеса, композитор і співачка Алла Мигай – ведучою. Вечір був тематичним – автори виконували історично-патріотичні твори. Охоплювались події від найдавніших часів до новітньої війни. У заході взяли участь понад 20 авторів.

Там теж, поміж іншого, прозвучали деякі мої "Амазонки".

Алла Мігай та Антоніна Спірідончева (вступне слово)

Детальніше про цей захід можна почитати тут: Поетеса Тетяна Яровицина розповіла про вечір в Музеї Шевченка "Шануймо минуле, не втратьмо майбутнє!"

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

ФЕСТИВАЛІ

Цьогоріч я навіть взяла участь у кількох фестивалях.

На "Країні мрій" літературна сцена "Курінь" – традиційне місце збору молодих поетів, їхніх масовок і тусівок.

Цьогоріч на "Курені" виступали літоб’єднання "Перехрестя", "Севама", "Маруся", "Черкаське об’єднання ім. Василя Симоненка" (ну і я від "Перехрестя" :). Було дружньо і фестивально. :)

Детальніше про цей захід можна дізнатись тут: Фестиваль "Країна мрій" (сцена "Курінь")

~~~~~~~~~~~

Міжнародний музично-поетичний фестиваль "Інтереальність" цьогоріч пройшов удруге.

9-10 серпня Київ зустрічав учасників та гостей Другого міжнародного музично-поетичного фестивалю "Интереальность". За словами організатора фестивалю Олега Федорова, попри не надто оптимістичні очікування, пов’язані з воєнними діями в Україні, на "Интереальность" приїхали понад сотню учасників із різних регіонів України (у т.ч. з "гарячих" точок), Білорусі, Росії та інших країн.

Організатори фестивалю Олена Дараган-Сущова (Москва) та Олег Федоров (Київ) отримують диплом від журналу "Радуга".

Перший день "фестивалили" у готельному комплексі "Верховина". Відбулось підбиття підсумків інтернет-конкурсу "Интереальности" на задану тему "Есть только миг..." та вручення дипломів переможцям.

 

Презентовано книгу "Есть только миг..." з віршами учасників "Интереальности". До збірника увійшли і мої поетичні твори.

Після того учаники "Интереальности" зібралися в Маріїнському парку, щоб дати музично-поетичний концерт для киян з літньої сцени.

Детальніше про цей захід можна прочитати тут: У Києві відбувся Міжнародний музично-поетичний фестиваль "Интереальность"

~~~~~~~~~~~

15 листопада впродовж дня в Музеї літератури лунали "УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ" – народний мистецько-історичний фестиваль поезії та пісні, який відбувся уже вп’яте.

Фестиваль зібрав поетів з Буковини, Тернопільщини, Полтавщини, Донеччини, Київщини, Луганщини, а також багатьох цікавих особистостей столиці.

Розмаїття стилів і напрямків вражало. Від естрадної пісні (Алла Мігай, Ольга Угнівенко), бардівської (В’ячеслав Купрієнко) до рок-музики (SILENT MODE), а також гри на бандурі (Тарас Силенко) і етноспіву (дует Юлії Вітранюк і Ольги Зікунової).

Поети також зібралися дуже різні: тож виконання творів варьювалося від традиційного читання до слем-подібного і навіть читання репу (Міха Невідомський).

(Зліва направо: Антоніна Спірідончева, Анна Коназюк, Тарас Силенко, Тетяна Белімова, Наталя Святокум)

А поетеса Тетяна Яровицина із дочкою Таєю читали поезію дуетом, яка в такому виконанні була особливо чуттєвою і пронизливою.

Гарячою темою фестивалю були спогади про Майдан і біль війни на Сході Країни, до якої звертався чи не кожен виступаючий.

Детальніше про цей захід можна прочитати тут: УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ в Музеї літератури відбулись

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

У цьому році в мене було трохи паперових публікацій віршів, трохи радіо, і навіть спробували прес-конференцію в Музеї української пропагандни.

В Музеї української пропаганди говорили про внесок митців у спільну справу.

В’ячеслав Купрієнко – лауреат міжнародних конкурсів авторської пісні, уродженець Алчевська, учасник війни в Афганістані – розповів про благодійний проект «Непереможні», який він організовує спільно з київською поетесою Тетяною Яровициною заради збору коштів на лікування тяжко-поранених бійців. Також він розповів про свої поїздки на Донбас, спілкування та концерти підтримки для бійців АТО і місцевих жителів.

Ми із Аллою Мігай розповідали про більш цивільні речі, про внесок творчістю, хоча до збору коштів для тяжко-поранених ми також долучились.

Музично-поетична зброя України

(В’ячеслав Купрієнко, Антоніна Спірідончева, Алла Мігай)

А під самісінький Новий рік стало відомо, що вже надрукували ось таку новорічну поетичну книжечку "Різдвяний карнавал поезій", там є і моїх кілька віршів. :) Сайт "Клуб поезії" вирішив зробити своїм авторам новорічний подарунок, видавець – "Редакція журналу "Дніпро".

Придбати примірник можна тут: http://юхница.com/rizdvyaniy-karnaval-poeziy.html

Цікаво. Переглянула список авторів – зі 127 авторів я знаю лише одного, і ще двоє – знайомі мені імена. Улибнуло. :)

Це більше про кучкування поетичних спільнот. Тусуються собі чоловік сто на якомусь сайті, пишуть вірші – може й хороші і навіть дуже хороші вірші, а ми про них не знаємо. Бо ніякого моніторингу, критики немає. Куди не глянь, всюди мєждусобойчікі. Тільки одні більш галасливі і комунікабельні, інші – ні.

Анотація до збірки:

Для налагодження мирного, творчого, новорічно-святкового життя в Україні — ця унікальна Збірочка. Вірші, побажання — як справжні українські серця, — чисті, різдвяні, з непереможною вірою в українське щастя. Поезія, віншування, літературно-стилістичні фігури — головне зимово-новорічне свято на весь рік. Автори — поети України.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

ПЛАНИ-2015

1. Я хочу, щоб у цьому році моя поетична казка для дівчаток "Орлеана" нарешті вийшла книжкою – великою, яскравою і дорогою на вигляд (але помірно дорогою в роздрібній торгівлі). Я на днях ходила по книгарнях, щоб подивитись асортимент подібної тематики (не вперше). І нічого подібного не знайшла (теж не вперше). Тож треба прориватись, хоч і складно.  :)

2. "Афродита", хоч і вічно молода, а без руху і активності може змарніти лицем і духом. Тож пора її видавати. Бажано в тому ж форматі, що й "Орлеану", але для старшої вікової категорії жінок. :)

3. "Амазонкам" без власної книжки теж тяжко буде. Точніше не їм самим, бо їм-то шо? А тим, хто стоятиме на їхньому шляху... :))) Ну, тут багато смайликів, бо "Амазонки" у мене ще не закінчені, а моє творче натхнення має здатність розтягуватись в часі... :)

Тим не менше, цим трьом я вже шукаю картинку для Фейсбуку, щоб маячила мені перед очима у наступному році. :)

4. Під час нашої музично-поетичної зустрічі "Шануймо минуле, не втратьмо майбутнє" прозвучало багато гарних творів на історично-патріотичну тематику українською і російською мовою. Я б хотіла, щоб їх міг прочитати будь-хто, а не лише я. Хай би це була книжка. Щоправда, ніякого фінансування під неї немає, але ж результат починається з мрії... :)

5. Ну і старі "вісяки", які вже кілька років не знаходять втілення. Ідеї проектів, з якими мені б не хотілось розлучатись, але яким не вистачає коштів і ... працелюбної целеспрямованої злагодженої команди :
– перехресне рецензування
– МІНІ
– 2П: Подвійний профіль.

– аудіозбірка давно записаних, але досі не оброблених творів.
Перехрестяни зрозуміють)))

Сподіваюсь, до них таки дійде черга на втілення. :)