Шукаю собі костюм Афродити

***
Шукаю собі костюм Афродити :)))

***
Я закохалась в Афродиту. А на екскурсії казали, що в неї тільки чоловіки закохуються)))
В моїй казці також є кілька згадок про Афродиту. Дівчатка повинні знати цей ідеал.

***
У мене якась суцільна Афродита. Вона з’явилась в моїй творчості ще до того, як я з нею ближче познайомилась.
Один з головних героїв моєї "Бізнес-провокації" теж не міг здихатись образу Афродити під час і після відпочинку на Кіпрі. А потрапивши до в’язниці на північний частині острову (типу турецькій), куди він попхався заради Галатеї, ніяк не міг второпати, чи могла Афродита оживити Галатею, якщо та була типу ще прекрасніша. Чи здатна на таке жінка? От якими питаннями задаються мої герої-кумедіанти. :)))






***
А це мій вірш

АФРОДИТА

В морі м’яка перламутрова піна
Ніжно гойдає на хвилях красуню.
В золоті кучерів білі перлини,
Тіло струнке і насичене юнню...
 
Ще не відкрились дівочому зору
Ні узбережжя, ні чорні дві скелі...
Шовком безкрає хвилюється море,
Слабкість п’янка серед хвильок веселих.
 
Пестить солона вода її шкіру,
Миє їй губи, цілує їй пальці.
Поки не час одягатись у біле,
Ніжкам тендітним ступати по гальці...
 
Зріють краса і кохання у лоні
Хвильок, емоцій та сонячних бліків.
Чисте багаття палкої любові
Спершу спалахує без чоловіка.
 
Зовсім не поглядом, словом чи ложем!
Тягне мужчину у поле магніту
Сила морської любові... І кожен
Буде кохати п’янку Афродиту.