Мої підсумки мого 2011 року
- **
- ** Саме дочитую "Безкрилих птахів" Хосе Хав’єра Абалосо (у "Дніпрі"). Я вже казала, що мені дуже подобається ця річ. І от щойно дочиталась до такої простющої, але важливої для мене тут і зараз істини:
- **
Скоро зустрічатимемо Новий рік. Я вже казала, що це час підбивати підсумки року, що минає, і складати плани на наступний рік.
Я не поспішаю озвучувати свої підсумки, бо хочу закінчити усі справи, які можна закінчити в цьому році і не переносити їх в наступний. Хоча це дріб’язок, бо з серйозними планами і результатами мені вже все зрозуміло...
Але в цьому пості я скажу про те, що я хочу назавжди залишити в минулому, в 2011 році без права повернення – усе, що стосується Федоренка і його компанйонки. Я хочу, щоб ці люди ніколи більше не траплялись на моєму шляху.
Щодо позову до Федоренка – питання не вирішене. Сподіваюсь, усі заспокояться і це не вийде за межі 2011.
"У цій пісні йдеться про птаха, який тікає, бо йому хотіли підрізати крила. Яка цікава дилема: ти підрізаєш йому крила, щоб залишитися з ним, і тримаєш його в клітці або ж не чіпаєш його крил – і він вільно літає, назавжди від тебе віддалившись".
Я давно помітила, що коли усе йде як по маслу (навіть неприємності, з яких я бачу позитивний для себе вихід, той вихід, який назрівав, але якому не вистачало спровокованого конфлікту), і коли доля мені підкидає влучні підказки, як от з цими "Безкрилими птахами", відповіді, яких мені не вистачає, я точно знаю, що Я НА ПРАВИЛЬНОМУ ШЛЯХУ.
п.с. Шкода, що про безкрилих птахів не читають ті мої "друзі", яким після кожного Медвіну світ не милий без Весни-поетеси. А може й добре, що не читають. Вони б інакше це розтрактували. А я не хочу, щоб мене хтось намагався залишити біля себе, я люблю волю.
Ця книжка вийшла ще наприкінці 2010 року, але ми в клубі "Київ поетажний" жили нею впродовж більшої половини 2011-го, поки не назріла ідея випустити ще 4 клубні збірки. Отже, "ЭСПЕРАНТО МНОГОТОЧИЙ".
Киев поэтажный – книжная серия, основанная Клубом киевских поэтов
.
.
.
.
.
- ** Навесні цього року вийшла моя друга книжка – гумористичний офісний роман "Бізнес-провокація".
Вона (на пару з моєю першою книжкою "Весна-поетеса") увійшла у подарунковий фонд фестивалів юних журналістів "Прес-весна на Дніпрових схилах" та "Осінь у Славутичі".
Були міні-презентації в літературних тусівках, фотографій яких я, на жаль, не маю. Було ще щось, навіть багато чого, фотографій чого я теж не маю. Але восени ця книжка вийшла вже у серйозному видавництві. Зараз її включено у перелік помітних книжкових новинок, які мають бути відрецензовані поважним книжковим сайтом. Про подробиці не говорю, імен не називаю. Заздрісників багато (в чому я вже переконалась), деякі навіть оформили підписку на мої обновлення на ФБ))) Тому якщо щось і говоритиму, то постфактум.
- ** Бизнес-провокация – это роман о топ-менеджерах и учредителях, манерах управления и принятия решений, о бизнес-процессах, а также о пиаре и журналистике. На первый взгляд, все они в романе «не от мира сего» – потому что автор над ними жестоко пошутил, но… Иногда вам будет казаться, что события происходят у вас в офисе, и с героями вы тоже знакомы.
- ** Був весняний Медвін. Наскільки я пам’ятаю, я тоді брала участь у поетичних читаннях з "Фест Степ" та з "Перехрестям". З журналом "Стіна" також планувались поетичні читання, але не відбулись, бо не прийшли поети.
- ** Весняний Медвін – це, мабуть, той переломний момент, коли в мене виробилось несприйняття надмірного і нечесного піару.
- ** Можливо, не наймаштабнішою (через дощ), але найяскравішою за враженнями (таки через дощ!) була цьогорічна "Країна мрій".
Зате на Стіні відбувалась виставка дитячих малюнків "Світлий образ майбутнього нашої планети". За такі речі очільникам журналу – низький уклін.
Там же відбувалась одна вельми маргінальна і малолюдна подія, через яку мені досі намагаються юзати нерви))) але про неї в наступному лінку.
А зараз про позитив. Точніше зараз мені ця стаття, тобто ця збірка особистих вражень вже не подобається, але так вже вона була написана.
Не-про-Медвін (закінчення) + ВІДЕО | ХайВей
Власне через це несприйняття я і не хочу на кожному розі кричати про Бізнес-провокацію, не хочу завішувати своїми плакатами вільні місця на книжкових ярмарках, не хочу вигадувати побрехеньки про свою книжку і про себе. От не хочу і все.
Можливо, це не правильно з ринкової точки зору. Тобто я знаю, що не правильно. Але я не прагну швидких масових продажів книжки. Я хочу, щоб книжка сама себе продавала, а не я її штовхала не дуже моральними методами. Напевно, я романтик)))
Після весняного Медвіну я написала замітку про піар... в якій деякі особи впізнали... хе-хе... себе. Тоді я була вражена, коли побачила, як в мій матеріал налетіли ображені коментатори і почали ображати мене. А зараз мені це смішно. Навіть не так. Зараз мені це пофіг. Але я не видаляю образливі коментарі на мою адресу... з ними навіть цікавіше – це вже історія! Люди, які самі себе здали цими коментарями, і досі не можуть мені пробачити їхньої власної дурості. :))))
Не-про-Медвін (початок) | ХайВей
Мої враження про Гоголівські читання на Літературній її частині – у статті:
Літературна Країна мрій і поетичні читання під дощем (день перший)
- ** Впродовж року я регулярно відвідувала зустрічі "Київ поетажний". Це спільнота, яка самоорганізувалась в інтернеті та почала регулярно зустрічатись в реалі.
Вчора отримала невтішне смс: кафе, в якому проводились зустрічі, закривається. Тобто щось буде змінюватись. Чи клуб перебазується в інше місце, чи буде функціонувати лише в інтернет-режимі. Побачимо. В будь-якому разі я готую цікаву (сподіваюсь:))) компіляцію відзнятого з членами клубу відео. А також готуються наші клубні збірочки. Цього ніхто не відміняв.
- ** Також впродовж року я відвідувала зустрічі літстудії "Перехрестя". І невтрималась, щоб не розповісти щось цікавеньке про цю спільноту.
- ** Свій "звіт" про осінній Медвін я зробила особливим чином – і я цим пишаюсь. Бо такі речі робити ТРЕБА! Я спробувала зробити "альтернативний" Медвін в обличчях, щоб показати, що, крім розкручених письменників, там ще дуже багато творчих людей.
"Літстудія «Перехрестя» розбиває міф про консервативність і законсервованість Спілки письменників України"
- ** Впродовж року було багато різнокаліберних поетичних читань. Більшість з них я не фотографувала. Але фотографувала Жіночі поетичні посиденьки на свято св. Варвари, де ми з іншими дівчатами "викаблучувались". Викаблучування було переважно в текстах віршів :))))
Світлини є в моєму фотоальбомі.
- ** Ще були Миколаївські поетичні читання від журналу "Стіна" на зимовому Медвіні в КиївЕкспоПлазі. Те що було на поверхні – є в моїй статті. Я була куратором цих читань. Я рада і вдячна усім творчим людям, які прийшли з хорошими намірами на цю зустріч, знайомились, читали. Більшість залишились задоволеними заходом.
Підкилимні ігри, які й для мене самої відкрились згодом, мене особисто шокували. Вони потребують окремої розмови і осмислення. Висновків про те, з ким можна мати справу, а з ким ні. Проблема ж не в тому, що на захід потрапили провокатори, які вже не перший рік вигадують, яку пакость зробити Весні-поетесі... а в тому, що це взагалі було можливо і що це відбувалось з відома керманичів "Стіни".
Миколаївські читання від журналу «Стіна» на Медвіні. Враження з епіцентру
- ** Підсумовуючи рік, варто сказати не лише про те, що роблю я, але й про те, що відбувається поза моєю волею стосовно мене, але також про щось сигналізує. Як на мене, про щось хороше, хоча на перший погляд нічим хорошим не видається. :)))
- **
Це і зміна у ставленні деяких давніх друзів з числа інтернет-поетів. Мовляв, ми тебе більше не бачимо і не читаємо, бо стало нецікаво.
Це і погані оцінки моїх результатів там, де ці оцінки виставляються анонімно. Наприклад (але не тільки), на моєму персональному сайті хтось виставляє низькі оцінки моїм публікаціям. Особисто в мене є відчуття, що цих анонімів я знаю за іменами та прізвищами)))
Це і переслідування мене однією "творчою особою" з її не менш творчим коханцем, який за цю "творчу особу" робить усю брудну комент-роботу в інтернеті.
Але попри затишшя щодо зацікавлення моєю діяльністю, я бачу статистику на тих сайтах, де це технічно можливо, і бачу скільки разів на мої публікації заходять з того ж Гугла за пошуковим словом "Антоніна Спірідончева".
Спостерігаючи усе це, мені здається, що в мене усе значно краще, нім мені намагаються це продемонструвати. І можливо, навіть краще, ніж я сама собі уявляю)))