Перший запис

Усе колись робиться уперше, так само і перший запис у блозі.

Мабуть, в ньому має бути привітання (Привіт! Рада усім читачам!), трохи про себе (Антоніна Спірідончева, "Весна-поетеса" – коротко, ніби теги через кому). Не хочу робити цей перший запис інформаційно-обтяжливим чи рекламним (залишу це на потім :), тому зараз просто опублікую свій вірш, у якому Дід Мороз не ясно що хоче від дітлахів... Так моє натхнення вирішило трохи попустувати:)

Новий рік

Старенький дід в червоній шубі

Із бородою в кільця грубі,

Що пружно падають на груди,

Мішок поставив на поріг.

– Ану, вгадайте, діти, що це

В мішку великому, як сонце,

Що я востаннє в цьому році

Собі поставив біля ніг.

Старенький засміявся в вуса:

– Ви вгадуйте, а я пройдуся,

Ще покурю, поки діждуся

Я відповідь від вас малих.

Хтось крикнув з гурту: – Подарунки!

– Цукерки у зручних пакунках! –

Гукнув хтось інший, та так лунко,

Що дід всміхнувся з них усіх.

– Близькі ви, діти до відгадки,

Ану ж, по черзі, по порядку!

– До телефонів це зарядки!

– Це – ноут-бук для нас усіх!

– Це глобус чи книжки у школу!

...Їх дід спинив і сам взяв слово:

– Я ще не чув такого гону!

Це, любі діти, Новий рік!