Про мою поетичну збірку "Весна-поетеса"

  Так сталось, що у мене є поетична збірка, яка восени минулого року вийшла у видавництві "Факт". "Весна-поетеса" – мені самій вона видається дуже сонячною і світлою, проте, ніж розповідати своїми словами, я краще передрукую рецензію на неї. 

До речі, "Весна-поетеса" відзначена на 12-му міжнародному книжковому ярмарку "Книжковий світ – 2009" (Медвін) в конкурсі "Книжковий дивосвіт України" як "дебют молодого автора".

Рецензію до моєї книги «Весна-поетеса» написала Вікторія Івченко, авторка двох збірок поезії та публіцистики «Між світлом і пітьмою ідемо» та «Хто порятує нас від нас самих?..»  Варто сказати, що Вікторія Івченко – не випадковий рецензент. Адже її поезії наповнені природними образами, мелодійні і дуже сонячні. Нижче приведений текст рецензії.

Пульсує Думка, живе Образ...

«Прибула непомітно весна в наше місто.

Зустрічали її магістралі у бруді,

Будівництва – пучками сталевого пруття,

А дерева примірили з бруньок намисто».

З творчістю Антоніни Спірідончевої я знайома вже кілька років – завдяки її публікаціям у мережі Інтернет. І от настала черга з віртуального стану переходити у реальний. За цей час творчого зростання голос поетеси став твердішим, більш упевненим. Так має бути. Спілкування з читачами, нехай і заочне, завжди спонукає до нових пошуків – вдалої рими, слова, образу. А тепер нехай побачить світ збірка віршів – і відбудеться побачення наяву…

Поезії Антоніни – двомовні. Іде сповідь серця одразу і українською, і російською. Вбачаю у цьому, висловлюючись по-сучасному, лише позитив. Бо не може одна мова заважати іншій. То – як два крила у птаха. Знаю, про що кажу, бо й сама віршую у такий самий спосіб. Справжнього поета (і справжнього читача) такий підхід тільки збагачує у розумінні пізнання світу й себе. «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина», – твердять класики. Отже, про самі вірші…

Вони напрочуд легкі, прозорі, мелодійні. В них пульсує Думка, живе Образ. Дуже часто природа стає одухотвореною саме завдяки цим поезіям:

«В твоїх очах іскряться очі зір
І небо чистими сльозами плаче.
В них стелиться туман холодних гір
І б’є щосили джерело гаряче».

«Загулявшей весне надоело искать приключений,

Надоело, расслабившись, нежиться в мягкой траве.

Так устала она от весенне-гламурных течений,

А возлюбленный ветер, забывшись, гулял в синеве…»

Недаремно Антоніна так назвала свою поетичну збірку – «Весна-поетеса». Відчувається, що лірична героїня поетеси ототожнює себе з цією порою року, надихається чудовими весняними краєвидами, дослухаючись до власного серця. А воно завжди правду знає. Завжди. Варто лише прислухатися:

  «Бувай, лети у своє небо.
Мене чекає власна доля,
Мені птахів, як ти, не треба,
Бо небо – інша є неволя.

Чітка моральна позиція, здатність розрізнити «чорне» й «біле» – ще одна приваблива риса поезії Антоніни Спірідончевої. У наш час подвійних стандартів, невизначеності у стосунках чоловіка і жінки, шаленої руйнації кордонів дозволеного і недозволеного, ці рядки – мов ковток чистого повітря. Нехай читають цю книжку молоді та юні, нехай знаходять свої «перлинки» Краси, Порядності, Честі й Розуму:

«Під яким живемо маринадом?

Консерванти «щоденно-буденне»

Трохи змінюють смак. А ми раді

І у щасті сімейному певні».

«Ты видел где-нибудь влюбленные снега?

А слышал, чтобы дождь стучал о чувствах,

Чтоб о любви стонали холода

И песни пели отпечатки грусти?»

І от я повертаюся знов і знов до коротеньких віршів, смакую їх – мов коштовний напій, і не можу не радіти новому Талантові. Серед життєвих штормів, серед сірості й метушні розквітла тендітна квіточка – поетичний дар Антоніни.

Ця непорушна віра у добро і є секретом, внутрішнім стрижнем Антоніниних віршів:

«Жизнь прекрасна в свои пять утра,

Когда летнее солнце проснулось,

Разлилось на вес мир, улыбнулось,

Засияло лучами добра».

І поетеса живе саме так, ані на крок не відступаючи від власного життєвого кредо:

«Не боятися пити до дна,

Та й із часом кохання не меркне.

Добрі творить Всевишній дива:

Поки п’єш, чаша та невичерпна».

Наостанок хотілося б побажати авторці нової поетичної збірки подальших творчих злетів. Майбутніх прозрінь. Радісних відкриттів. Щасти тобі, Антоніно, у наш нелегкий час загальної зневіри й збайдужіння. Ти прийшла у цей світ, аби змінити його, бодай найменшу частку, на краще. Вірою у Добро він буде врятований!

«Там солнце сандали обуло,

Гуляет. А в спящей квартире

Проснувшийся мир слышен гулом

Разбуженных автомобилей».

«А можливо, роки – то є хмари, що небо відкрили?

Враз повинна звільнитись прозора небесная синь.

А ти – сонцем осяяний птах, що, розправивши крила,

Так натхненно кружляєш у небі нової весни».

Вікторія Івченко (поезія і публіцистика, м.Київ).

На даний час збірка "Весна-поетеса" представлена у книжковій торгівлі. Зокрема її можна придбати в інтернет-магазинах "Буга", "Емпік", "Якабу" та книжкових магазинах.