Про Сліва-фест і вранішнє гудіння в голові

Сьогодні прокинулась із дивним гудінням в голові. Почала прислухатись, а то вірш Артема Полежаки "Випив-упав, випив-упав, випив-упав"...
Не подумайте, я вчора не пила, тільки "причастилася". Напевно, після шести годин читання поезії отаке гудіння – це норма. :)))

====

Ітак. Учора відбувся 16-й (і завершальний!) Сліва-фест, який традиційно організовує Сергій Пантюк і збирає усю поетичну тусівку. Цього разу захід проводився у стінах Спілки письменників на Банковій. Зі сцени виголошувались вірші від піднесено-цнотливих до матючних. Автори – від голови СПУ до юних зірок поезо-інтернету. Ну а шо? Винуватець же (себто Пантюк, він же Сліва для друзів) сказав, що любить усіх. :))) Поети, барди, музики. Звичайно ж, виступили не ті, хто був заявлений у програмі)))) тобто деякі із заявлених теж виступили.

Вже вдруге Сліва-фест не є остаточно останнім (минулого року він вже обіцяв стати останнім, але не склалось...). Тепер фестиваль трансформується у дещо нове під назвою "Віршень" Але інформація про "Віршень" достойна окремої публікації, бо це має бути грандіозна всеукраїнська подія на півтора місяці, яка планує включити в себе  (увага!) 500 поетогодин!

Також було презентовано заснований СПУ та Сергієм Пантюком новий літературний портал – Укр.літ., до якого нібито матимуть доступ усі сучасні літератори в плані висловлення своїх думок про актуальне, а ще там буде найбільш повна база українських літераторів, включаючи сучасників. Над базою вже працюють.

На фесті було весело. У мене з’явилось відчуття якоїсь сімейності. Усіх багато, всі разом, теплі почуття і все таке... але багато хто цікавиться лише собою, тому виступив і пішов додому :))) До завершення досиділись тільки передні ряди (найвідповідальніших і найзацікавленіших) та задні, де, вибачте, бухали. :))) Взагалі я пошкодувала, що взяла свою бандуру-фотоапарат і почувала себе нібито зобов’язаною сидіти спереду... насправді я хотіла б сидіти з усіма отам ззаду :)))

Усіх виступаючих Сергій Пантюк традиційно "причащав" з відра дерев’яним ополоником. Комусь того причащання вистачило й одного ковтка, а хтось і тричі підходив, і прямо з відра))) Ну а шо? Всі свої :)))

Ах да, мало не забула. Про Тоню Спірідончеву Сергій Пантюк сказав, що познайомився з нею лише минулоріч, але вірші її читав і раніше. Така дуже органічна в неї поезія (майже дослівно). Отак! :)))

Гаразд, трохи фоток. Всіх не публікую, бо буде перегруз.


Раз я пчала з Полежаки, то з нього і почну. Артем Полежака. Від того, що він витворяв на сцені, як голосно він це витворяв і як довго – не дивно, що й досі в голові гуде :)))


Імпровізований ансамбль. Сиамські близнята Капранови, Леся Рой (за роялем), Нестерук молодший, Грицько Сулейманович Вагапов (бард і байкер).


Сергій Пантюк причащає Анну Малігон.


Шпилясті кобзарі. Чи то гурт, чи то об’єднання, чи то формація (як сказав Пантюк).
Нагадаю, що я вже частково розповідала про них в репортажі з Літературної Країни мрій.

Решту фоток не даю (тільки в альбомі на Фейсбук). Щоб побачити усіх учасників, треба було прийти і побачити. Вхід був вільний.
А я не можу оминути увагою ... себе. 


Я, Антоніна Спірідончева


А так я "причащалась" :)))

Дуже дякую оцьому хлопцю, в якого в руках опинився мій фотоапарат (я навіть не зауважила, як це сталось) і наклацав мені силу силенну фоток зі мною :)))



Всьо. Всіх віртуально цьом. До зустрічі на Віршні! :)))