Мої травневі літературні походеньки

Давненько я не публікувала на цьому сайті ні своїх творів, ні репортажів. Але не хочу, щоб складалось враження, що я кудись зникла, перестала писати, випала з літературного життя.

По великому рахунку усі новини є на моєму сайті«Весна-поетеса», а ще більше на моїй сторінці у ФейсБук (френдіться!). Та трохи про "травневі літературні походеньки" розкажу.

П’ятниця 18-го травня: Шевченківські читання та презентації на книжковому ярмарку в Українському домі

Це 18-те травня виявилось для мене насиченим. Воно почалось з поетичних читань в Шевченківському дворику неподалік Майдану Незалежності. Близько 12-ї дня ми зустрілись біля входу у Шевченківський дворик з усіма учасниками читань: Вікторією Осташ, Сергієм Пантюком, Аллою Миколаєнко та Анною Малігон. Читання вийшли дуже... як би то сказати... чогось їм не вистачало. Можливо, уваги. У майже інтимній атмосфері читали вірші Поета з книжечки маленького формату, яку принесла із собою Вікторія Осташ. Тільки я наважилась читати свої вірші з власної збірки. У дворику найбільші враження принесла не поезія, а те, наскільки потворним виглядає все, що цей дворик оточує: будівельні крани, будматеріали, частково зруйновані споруди, і лише в самому дворику, відгородженому від київського безладу – чистота і затишок. Символічно. Коли цих читань виявилось замало, ми рушили, за висловом Сергія Пантюка, "від молодшого Шевченка до Шевченка старшого" – до пам’ятника навпроти університету. В цьому теж є певний символізм, але повною мірою не реалізований.

З парку Шевченка ми попрямували в Український дім, де проходила VIІІ Київська міжнародна книжкова виставка-ярмарок. Тут в учасників вранішніх читань було заплановано ряд презентацій в "Літературному салоні" (презентаційному майданчику). Проте графік зустрічей з письменниками доповнювався на ходу. Отже, протягом трьох годин презентували свої нові книжки і проекти Анна Багряна, Вікторія Осташ, Антоніна Спірідончева (я), Сергій Пантюк та Анна Малігон.

Я трохи розповіла про свої книжки – поетичну збірку "Весна-поетеса" та прозовий іронічний роман "Бізнес-провокація". Спеціального інформаційного приводу і спеціальної теми розмови у мене не було, оскільки мого виступу не було в програмі і ні я, ні модератор до нього не готувались. Загалом моя присутність на цьому заході була несподіванкою навіть для мене самої: я щойно повернулась в Україну після тривалої подорожі, тому на квітневі та травневі літературні заходи заявок не подавала. Після такої от імпровізованої презентації своїх книжок я просто читала свої вірші як учасник літстудії «Перехрестя»: трохи ліричних і трохи бунтарських.

Детальніше про хід презентацій можна прочитати на офіційному сайті НСПУ –Укр.Літ.

.

.

.

26 травня Клуб «Київ ПОЕТажний» відсвяткував своє дворіччя

Я в Клубі «Київ ПОЕТажний» з першої зустрічі. З тих пір в житті клубу багато що змінилось.

Спочатку він називався Клуб київських поетів, а потім, з виданням першої спільної поетичної збірки «Эсперанто многоточий» назву клубу вирішили змінити на більш ексклюзивну – «Київ ПОЕТажний». Зараз я спеціально знайшла архіви. Отже, на першій зустрічі Клубу були присутні: Марина Киевская, Антоніна Спірідончева (я), Оксана Усова-Бойко, Ирина Грейс, Ира Арт, Зеленоглазая Натали, Тщеслав Поверхаев, Василий Ростовский. З цієї першої компанії на святкуванні дворіччя була лише я. Хоча всі ці люди залишаються членами клубу, просто рідко його відвідують. Скажу чесно: я і сама в цьому році потрапила на зустріч вперше. Для деяких проектів достатньо контактувати з одноклубниками в інтернеті, а для походу на зустріч треба мати час. Плюс атмосфера бару і бібліотеки – речі неспівставні. Гадаю, ці ж причини і в інших старожилів Клубу.

Цього року святкування дня народження Клубу було не таким помпезним, як минулоріч. Причина в тому, що ось уже півроку зустрічі відбуваються не у кафе, а в бібліотеці. Правда, наскільки я зрозуміла, закінчуються вони все одно в кафе, тільки вже в іншому, поблизу бібліотеки.

В бібліотеці відбулись короткі читання написаного учасниками зустрічі за останній час. Зізнаюсь, кількох людей я бачила вперше… Обговорили деталі україномовної поетичної збірки Клубу, яку упорядковували я та Надія Чорноморець, ще раз передивились тексти, розмірковували про обкладинку. Радію, що зі збіркою нарешті все більш-менш устаканилось (складно організувати багатьох людей-учасників) – попереду тільки верстка і типографія.

З бібліотеки ми рушили в кафе-бар, де і продовжили святкування. Було нас чоловік з десять, з яких я не всіх знаю, бо побачила їх вперше. Проте були і старожили, які туснячили ще в старому місці дислокації кафе-бар «Кубок»: Аня Вязьмітінова, Надія Чорноморець, Олег Нікоф, Олена Кочергіна, Віра Свистун, Ігор Сокіл.

.

.

.

Поети на святкуванні Дня Києва в Маріїнському парку

Приємно, коли поети з’являються на культурних заходах, таких як приміром святкування Дня Києва, не лише як глядачі, але й як творці цих заходів, виконавці власних творів на публіку. А ще приємніше, що на цих заходах є люди – не спеціально запрошені, а ті, які гуляли містом, парком, підійшли до сцени і залишились до кінця поетичних виступів. В наш час занепаду поезії це обнадіює.

27 травня в Маріїнському парку на парковій сцені, що в народі відома як Ракушка, проходили поетичні читання в рамках фестивалю "Київська поетична весна" та приурочені до Дня Києва.  

На майданчику зустрілись одразу кілька поколінь. Причому це стосувалось не лише виступаючих. На лавах довкола сцени сиділи і молоді люди шкільного та студентського віку, і старші, і літні.  Можливо, кожен знайшов для себе САМЕ ТЕ, те що близьке саме йому. Та чимало глядачів, гадаю, приєднались до заходу не тому, що почули класний текст, а для того, щоб подивитись на таку диковинку, як публічні поетичні читання зі сцени.

Старше покоління письменників представляли члени НСПУ, які досягли певних висот і статусів – Віктор Женченко (він же був ведучим), Василь Фольварочний та Станіслав Бондаренко.

Покоління, що умовно можна назвати середнім, представляли очільниця гутірки поетів "Севама" Оксана Яблонська, Людмила Скакун та очільниця молодіжної літстудії "Перехрестя" Вікторія Осташ.

Молоді та гарячі: Алла Миколаєнко, Леся Мручківська, Антоніна Спірідончева (я), Валя Захабура та В’ячеслав Левицький.

Більше фото з читань на сайті літстудії «Перехрестя», а ще більше в моєму фотоальбомі на ФейсБук.

Леся Мручківська, Валя Захабура, Антоніна Спірідончева