Мій 2012-й – підсумки творчого року :)
Рік – це всього лиш відрізок великого шляху, в якому реалізовується щось намріяне, відбувається щось заплановане і позапланове. Щось закінчується, а щось починається. Відрізок, на який цікаво подивитись від засічки до засічки, визначити для себе, чи це те, чого я хотіла, і чи це те, що я могла.
Генеральні задуми я сформулювала у публікації «Творчі плани на 2012 рік» ще на початку року на власному сайті. Переглянула – усі вони реалізовані.
Отже, генеральні пункти плану:
Збірка оповідань «Малолітка» побачила світ.
Це збірка оповідань про дівчат, які стають дорослими. Твори, що увійшли до неї, є досить конфліктними, в них піднімається великий спектр проблем, з якими зіштовхується молода дівчина: починаючи від зіпсованих стосунків з батьками, непорозуміння з подругами, відчуття несправедливості, викривленого бачення благополуччя і закінчуючи такими, що стосуються здоров’я, кохання і перших стосунків, небезпечних розваг, майбутньої професії, творчості. Героїні шукають свій шлях у житті, часто впираючись у закриті двері, залишаючись сам на сам зі своїми проблемами, прагненнями і переживаннями. Подекуди зворушливі, подекуди сповнені цинізму, усі твори «Малолітки» об’єднані особистим бунтом героїнь проти різноманітних рамок, встановлених суспільством.
Детальніше про книгу читайте в публікації «Побачила світ моя нова книжка – збірка оповідань «Малолітка».
Міні-презентації «Малолітки» відбулись у літературних спільнотах, а також презентація на книжковому ярмарку «Медвін», що проходив у грудні в КиївЕкспоПлазі.
(Дякую за це фото сайту «Друг читача»)
Щоправда, захід на «Медвіні» був значно масштабнішим. Відбулись поетичні читання Літературного клубу «Київ ПОЕТажний», презентовано нові книжки Надії Чорноморець та Ольги Угнівенко, а також представлено «дітище» клубу, до якого я мала безпосередній стосунок і яке включала у свій «генплан-2012» – клубна україномовна збірка «Пензлі різнобарв».
Детальніше про захід на грудневому книжковому ярмарку читайте у публікації «Київ ПОЕТажний» бенкетував читаннями та презентаціями на «Медвіні». А я презентувала «Малолітку».
«Пензлі різнобарв» – це вже третя поетична книжка клубу, цього разу україномовна. Клуб вирішив не економити на виданні. Тому збірка поезій «Пензлі різнобарв» вийшла у твердій палітурці, на гарному папері, зручним обсягом (170 сторінок), а кожному віршу відведено достатньо особистого простору – щоб дихав і повноцінно жив. Говорячи без прикрас – книжка виглядає солідно. Її приємно тримати в руках, а дарувати можна з почуттям гордості.
Начинкою книжки займались редактори-упорядники Надія Чорноморець та Антоніна Спірідончева. Хоча збірка формувалась із поетичних добірок членів клубу, кожен твір проходив строгий «фейс-контроль». По-перше, упорядники дбали про те, щоб твори несли в собі поезію, а не були «римованими трупами», а по-друге, щоб кожна добірка якнайкраще демонструвала індивідуальність автора, адже з творчістю членів «Києва ПОЕТажного» ми знайомі добре. Тому кожна поетична добірка є також презентацією творчості автора, тим більше, що починається добірка з його фотографії. Та перш за все «Пензлі різнобарв» є розлогою презентацією всього україномовного напрямку Клубу «Київ ПОЕТажний».
Детальніше про клубну збірку «Пензлі різнобарв» читайте у публікаціях «У Літературного клубу "Київ ПОЕТажний" гарна новина: вийшла друком книга поезій "Пензлі різнобарв"», а також«Літературний клуб «Київ ПОЕТажний» шиконув, влаштувавши корпоратив з нагоди виходу збірки поезій «Пензлі різнобарв» в ресторані «Holmes & Lady».
Щодо заключного пункту «генплану» – моєї особистої нової поетичної збірки, то вона вже сформована і зверстана, чекає лише на художнє оформлення та сприятливі обставини, аби побачити світ. Ця збірка є результатом творчої діяльності останніх трьох років, вже завершеного творчого періоду. Це дев’ять розділів і 192 сторінки поетичних текстів. Мій досвід автора і читача підказує, що 192 сторінки – це забагато для поетичної збірки, проте скоротити її не вдається, адже тоді вона втратить свою ідейну цілісність.
Нова збірка написана на іншому художньому та ідейному рівні, ніж «Весна-поетеса», охоплює зовсім інші теми. Та й структурно вона зовсім інша: якщо «Весна-поетеса» була «циклічною», рівною, то нова збірка є «дев’ятивекторною», а тому гострою, колючою.
Цей трирічний етап моєї поетичної творчості є завершеним (по суті дворічний, оскільки у 2012-му я вже займалась іншим поетичним твором, який до вказаної збірки не має жодного стосунку, а для збірки з’являлись лише поодинокі вірші), отже, він є завершеним, оскільки ще рік тому в мене з’явилось відчуття, що пора міняти рівень. Що з тих думок та ідей, які мене хвилювали останні 2 роки (після виходу "Весни-поетеси") я вже виросла, мені в них тісно. Я у стані пошуку нової орбіти, я це добре відчуваю... І добре усвідомлюю, що те, що інколи останнім часом пишеться – це просто дописується ота збірка. І коли усе "з цієї орбіти" допишеться, вона буде готова. Лишилось зовсім мало – кінчик хвоста комети)))
Отже, тепер виписаний навіть кінчик хвоста комети. :)))
Із незапланованого:
Великим і приємним для мене сюрпризом долі виявився старт поетичного мегамарафону «Віршень», започаткований поетом Сергієм Пантюком, який, після радикальних змін у Спілці письменників України восени 2011-го несподівано для багатьох став секретарем СПУ по роботі з молоддю. Ідея «Віршня» полягала в тому, що групи молодих поетів десантувались у середніх та вищих навчальних закладах, бібліотеках і влаштовували поетичні читання. Це був прорив. І хоча велика кількість поетичних виїздів за короткий проміжок часу втомлювала, все ж є відчуття, що «Віршень» слід повторити у ще більшому масштабі. :)))
Мегамарафон почався зі щорічного «Сліва-фесту», про який читайте у публікації «Про Сліва-фест і вранішнє гудіння в голові», а закінчився великими читаннями на весняному «Медвіні».
Із закінченого:
Закінчились співпраця з журналом «Стіна».
В останні дні року нарешті і навіть якось казково закінчились мої стосунки із видавництвом «Факт», точніше з тим, що від нього лишилось.
Із початого:
На осінньому «Медвіні» я і Денис Суховій опробовували новий для нас обох формат: музично-поетичний діалог на тему «Чи можлива молодіжна література без бунту?» Звісно, питання, винесене в тему – риторичне. Ідея «бунтарського діалогу» полягала в тому, що почергово я читала свої вірші з «громадянського» циклу, а Денис Суховій співав власні пісні (усі вони з протестними настроями). Завдяки чергуванню музики і віршів усе вийшло досить динамічно. А програма, звужена до актуальних нині «бунтарських» мотивів, виявилась насиченою різними підходами до розкриття теми і водночас концентрованою. В цьому форматі я бачу подальший потенціал і сподіваюсь на продовження в наступному році.
Про наш «бунтарський діалог» на Медвіні читайте у публікації «Антоніна Спірідончева та Денис Кожухов-Суховій і їх «бунтарський» музично-поетичний діалог на Медвіні».
Загалом я стараюсь уникати непевних проектів, але побачивши інформацію про підготовку поетичної збірки з робочою назвою «2012», ініційовану полтавчанином Валерієм Гребенюком, оцінивши схему реалізації майбутніх книжок, кількість авторів, їх географію і приналежність до поетичних спільнот, я вирішила теж спробувати, хоча дефіциту з публікаціями «на папері» у мене немає. Подивитись, що з цього вийде, адже більшість поетичних збірок, що виходять у світ, є дуже локальними і включають твори «дружньої» групи авторів, а ця – масштабна.
За день Нового року я отримала повідомлення, що ця книга уже віддрукована і чекає на авторів та читачів. Її назва – «Вілаг почуттів», до неї увійшло вісім моїх поезій. Наразі мені не зрозуміло, за яким принципом було сформовано цю майже 600-сторінкову книгу, розподілено авторів по розділах, тому дуже хочеться її вже побачити і переглянути тексти, які до неї увійшли. Одразу скажу, що із сучасників, чиї твори включено до книги, мені знайомі лише кілька імен, що також підживлює мій інтерес до проекту. (Перелік авторів і творів поетичної збірки «Вілаг почуттів»). А протягом наступного року я триматиму «руку на пульсі» цієї книги, адже мені справді цікаво, наскільки ефективні та перспективні в Україні такі проекти.
Із продовжуваного:
Зустрічі та спільні проекти Київської молодіжної літературної студії «Перехрестя». Традиційно робочі зустрічі відбуваються двічі на місяць. Цього року було проведено чимало публічних поетичних читань: і в рамках «Віршня», і поза ним, на книжкових виставках, в бібліотеках тощо. Найпомітнішими проектами року стали всеукраїнський конкурс урбаністичної поезії «УРБА-Перехрестя», який у травні вперше визначив переможців, а у вересні вже стартував новий набір робіт на конкурс. А у грудні стартував новий проект, який ще не має остаточної назви – це зустрічі літоб’єднань з різних куточків України. Вже відбулись дві зустрічі літстудійців-перехрестян з учасниками черкаського літоб’єднання імені Василя Симоненка та «перехрестян» з учасниками конотопської літстудії «Джерела» – ця зустріч була поіменована «Джерела на Перехресті». Планується, що в наступному році міжстудійне спілкування у такому форматі продовжиться. Детальніше про це читайте у публікації «Соти, наповнені поетами: «Джерела» на гостині в «Перехрестя».
"Джерела на Перехресті"
Восени на «Перехресті» було задумано проект під умовною назвою «2П», до розробки якого я мала найбезпосередніше відношення. Наразі він не знайшов фінансової підтримки, але я дуже сподіваюсь, що в наступному році вдасться його реалізувати. Його ідею та деталі поки що не розголошую. Скажу лише, що це проект із кількарівневого спілкування з молодим читачем за допомогою поезії.
"Перехрестя" і друзі студії в бібліотеці. Справа наліво: Тетяна Винник, Анна Багряна, Леся Мручківська, Вікторія Осташ, Валя Захабура, Антоніна Спірідончева
Зустрічі та діяльність Літературного клубу «Київ ПОЕТажний». Робочі зустрічі традиційно відбуваються раз на місяць, починаючись в бібліотеці на Оболоні і закінчуючись у найближчому барі. Поєднувати творче спілкування із дружньою атмосферою і бар-меню – традиція, яка у «Києва ПОЕТажного» склалась із перших зустрічей у далекому 2010-му. Але тільки цим діяльність клубу не обмежується.
Найпомітнішим і найважливішим (принаймні для мене) став, безперечно, вихід збірки «Пензлі різнобарв». Історія цієї книжки також продовжується: у січні відбудеться ще одна презентація збірки, цього разу в Будинку письменників, але детальніше розповім про це пізніше. Клуб і окремі його учасники від імені клубу цього року брали участь у кількох міжнародних фестивалях, привозячи нагороди і цінний досвід (це стосується російськомовних авторів клубу), а також влаштовував поетичні читання, зокрема на Медвіні.
"Київ ПОЕТажний" святкує вихід збірки "Пензлі різнобарв".
Із буденного:
Ви знаєте, з плином часу різноманітні і різнокаліберні поетичні читання, одноосібні і групові виступи, публікації – перетворюються на буденність. Скажу просто: у 2012-му мені цього вистачало.
А ще надзвичайно приємно було опинятись в потрібний час в потрібному місці, як на фото нижче :)
Книжковий ярмарок в Українському домі, майданчик презентацій. Модератор – Юлія Джугастрянська.
Підсумок:
Вивівши для себе підсумки 2012-го року (у цій публікації лише вершина айсбергу, тільки доконані факти, генеральні галочки, бо насправді я підсумовувала рік ширше, глибше і значно критичніше, особливо до деталей) я дійшла висновку, що потрібні кардинальні зміни на усіх «творчих фронтах», нові стратегії, нові за форматом проекти. Які – це тема для підсумків наступного року. Для себе я розробила план дій, маркетингову стратегію (незалежну від видавців), намітила опорні пункти (реалізацію конкретних проектів) – наразі є 4 продумані творчі проекти і один стратегічно-технічний, які мені б дуже хотілось побачити реалізованими у наступному році.
З Новим роком!
Нехай для усіх нас він буде успішним! :)))